Організація змагань юних гандболістів 13–15 років у Європі

Міжнародні рекомендації (EHF/IHF)

Європейська гандбольна федерація (EHF) у своїх рекомендаціях для молодіжного гандболу також наголошує на обмеженні частоти ігор у віці 14–16 років. Згідно з методичним посібником EHF, регулярні подвійні ігри щотижня не рекомендовані, оскільки можуть викликати фізичне та психічне перевантаження і підвищують ризик травм (наприклад, розривів ACL). Натомість EHF пропонує формат, за яким команда проводить лише один змагальний день на місяць протягом сезону. Зокрема, рекомендується ~3 турнірних виїзди восени і 3 навесні, під час кожного з яких команда грає 2 матчі за день. Таким чином, за весь навчальний рік набирається приблизно 6 змагальних днів (близько 12 ігор). Ці матчі, як правило, проводяться на регіональному рівні, де всі команди групи двічі зустрічаються між собою упродовж сезону.

Рекомендації IHF/EHF сходяться на тому, що тренування базових навичок і фізичної підготовки у віці 13–15 років важливіші за участь у великій кількості турнірів. Тому міжнародні фахівці радять обмежувати календар юного гандболіста приблизно одним офіційним матчем на тиждень або рідше – з обов’язковими періодами відпочинку і безперервних тренувань між ігровими відрізками.

Оптимальним є проведення приблизно 10–15 офіційних ігор за спортивний сезон, що відповідає як українським, так і європейським підходам (EHF) до розвитку юних спортсменів. Максимально допустимою вважається участь у до ~20 ігор на рік, включно з турнірами різного рівня. При цьому вирішальним є правильний розподіл змагальної активності в часі: ігри мають бути рівномірно рознесені протягом року, з достатніми інтервалами для тренувань і відновлення. Категорично не рекомендується грати більше ніж 1 офіційний матч на тиждень на регулярній основі.

Співвідношення тренувального процесу і турнірів

Фахівці сходяться на думці, що у 13–15-річному віці тренування повинні суттєво превалювати над змаганнями за обсягом. Орієнтовна пропорція – 90–95% часу на навчально-тренувальний процес і лише 5–10% – на змагальну діяльність. Наприклад, якщо юний гандболіст проводить ~5–6 тренувань на тиждень, то офіційні ігри для нього заплановані в середньому раз на 2–4 тижні. У періоди між турнірами відбувається підготовка: відпрацювання техніки, розвитку фізичних якостей, командної тактики тощо. Безпосередньо перед і після змагань обов’язково включаються відновлювальні заходи (полегшені заняття, відпочинок), щоб мінімізувати негативний вплив навантажень.

Вступ

Планування змагальної діяльності гандболістів віком 13–15 років суттєво впливає на їх розвиток і мотивацію. Провідні європейські країни – Франція, Німеччина, Данія, Швеція та Норвегія – мають усталені підходи до кількості матчів, частоти ігор та балансу між тренуваннями і змаганнями. Нижче узагальнено ключові нормативи й практики цих країн щодо числа турнірів за навчальний рік, обмежень частоти матчів, оптимального співвідношення “тренування–змагання”, форматів проведення турів, а також особливостей підготовки юних гандболістів.

Франція

Кількість матчів на рік: У Франції гандболісти U15 зазвичай проводять сезон із кількома етапами. Спершу – регіональний чемпіонат або ліга, що може складатися з приблизно 15–20 матчів за сезон (залежно від кількості команд). Після першого кола часто формуються нові групи за рівнем (щоб команди грали зі рівними суперниками), тож загальна кількість офіційних ігор на рік може досягати ~ 20–25. Також команди нерідко беруть участь у регіональних фіналах або кубках наприкінці сезону. На національному рівні для цієї вікової групи відсутній офіційний чемпіонат Франції – натомість проводяться змагання між збірними командами департаментів (турнір Intercomités у віці ~14 років).

Співвідношення тренувань і змагань: У французьких клубах вікової групи 13–15 років практикують 3–4 тренування на тиждень + 1 гра. Таким чином, на один змагальний день припадає приблизно 3–4 дні тренувань (співвідношення ~3–4:1). За дослідженнями, французькі гандболісти U15 сумарно тренуються близько 9 годин на тиждень (понад 540 хвилин, включаючи спеціальну фізпідготовку). Такий баланс забезпечує відточення техніки та фізичної підготовки між іграми. Тренери наголошують, що матчі є продовженням навчання, тож тренувальний процес моделює ігрові ситуації.

Особливості підходу до розвитку: Французька федерація наголошує на якісному навчанні через гру. Для молодших підлітків діють адаптовані правила: обмеження на вид захисту (зонний захист вводиться поступово з віком), використання м’яча розміру 2 у хлопців і 1 у дівчат до 15 років тощо. Філософія – розвивати техніку, творчість і бачення гри більше, ніж досягати результату за всяку ціну. Агресивна переможна модель дорослого спорту вважається неприйнятною для дітей: тренери мають ставити розвиток вище рахунку. Саме тому в молодших лігах впроваджено нестандартний підрахунок очок за періоди – щоб підтримувати інтерес до гри, командний дух і уникати “виховання результатом” з малих років. Загалом Франція прагне, щоб до 15 років гандболісти отримали максимум ігрового досвіду при помірному навантаженні, тому змагання насичені, але регламентовані.

Фото – en.psg.fr/academy

Німеччина

Кількість матчів на рік: У Німеччині вікова група 13–15 років відповідає C-Jugend (до 14) та молодшій B-Jugend (15–16). Змагання організовані здебільшого на рівні земель (регіональні ліги). За сезон команда U15 грає приблизно 18–22 матчі у формі двоколового чемпіонату (9–11 суперників * 2 кола). У сильніших регіонах існують вищі юнацькі ліги; переможці можуть зустрічатися у регіональних чемпіонських турнірах (наприклад, Північна Німеччина, Південь), але офіційного загальнонаціонального чемпіонату до 15 років немає. Федерація DHB принципово не проводить “дитячих” першостей країни, аби уникнути надмірної ранньої конкуренції. Лише з категорії U17 (B-Jugend) з’являються молодіжні бундесліги та фінали чемпіонату Німеччини.

Співвідношення тренувань і змагань: Німецький підхід передбачає чітку структуру тижня: приблизно 3 тренування на тиждень + 1 гра. Таким чином, співвідношення тренування до гри ~3:1 (іноді 4:1 у сильніших команд, які тренуються 4 рази). Нерідко юнаки 15 років залучаються також до занять зі старшими (для поступового прогресу), що збільшує обсяг тренувань. Проте пріоритет – навчання: за настановами DHB, у дитячо-юнацькому спорті тренувальні та ігрові навантаження не вимірюються “дорослими” мірками. Наприклад, можуть бути рекомендовані паузи в календарі для технічних зборів або відпочинку. У цій віковій групі відбувається перехід від навчання основ до більш інтенсивних змагань, але тренери прагнуть зберігати баланс, аби уникнути вигорання молодих спортсменів.

Особливості підходу до розвитку: Німеччина відома системним підходом до підготовки резерву. Федерація розробила “рамкову концепцію тренувань” для кожної вікової групи, де прописано навички, що слід розвивати, і рекомендоване співвідношення тренувального часу на техніку, тактику, фізпідготовку та ігри. Результат не ставиться на перше місце: “Головне – захопити дітей грою і поступово вдосконалювати їхні вміння”. У молодших лігах всіх учасників заохочують отримувати ігровий час – для цього клубам рекомендують заявляти більше команд замість посадити зайвих дітей у запас. Принцип “якість понад кількість змагань” проявляється в тому, що немає гонитви за трофеями до U17: замість цього проводять відкриті відбори талантів (Landesauswahl) та навчально-тренувальні збори. На рівні клубів у 15 років починається селекція до спортивних інтернатів і академій, але до цього віку кожен гравець має отримати фундамент у місцевому клубі. Таким чином, німецька модель фокусується на поступовому нарощуванні інтенсивності змагань, зберігаючи педагогічний підхід і відкладаючи культуру “вигравати за будь-яку ціну” на старший вік.

Фото – https://tvp-handball.net/

Данія

Кількість матчів на рік: У Данії молодіжний гандбол організовано за однорічними категоріями – U13, U15, U17 (з 2019 року перейшли від парних років до непарних). Команди U13–U15 беруть участь у регіональних лігах, сезон яких розділений на дві частини. Восени всі заявлені команди грають у підгрупах, після чого взимку здійснюється розподіл за рівнем: сильніші виходять до A-ряду (елітна ліга), інші – до B або C-рядів. Таким чином, за навчальний рік команда проводить близько 14–18 офіційних ігор (7–9 матчів у півріччі) залежно від кількості команд у групі. Мінімум, гарантований регламентом, – 14 матчів за сезон. Часто виходить більше, оскільки найкращі команди після розподілу грають ще одно коло серед рівних суперників. На національному рівні скасовано чемпіонат Данії серед U15 – федерація DHF спеціально вирішила не проводити офіційне першості до 15 років, щоби відкласти надмірну орієнтацію на результат. Раніше існував турнір серед найкращих команд (DM U15), але з 2019 року його замінили додатковими регіональними змаганнями розвитку. Отже, для 15-річних головними є регіональні ліги і Кубки, а національний фінал проводиться вже з U17.

Співвідношення тренувань і змагань: Данська модель розвитку націлена на значний обсяг тренувань порівняно з іграми. Клуби U13–U15 зазвичай тренуються 3 рази на тиждень (інколи 4) і грають 1 матч. Отже, 3:1 або 4:1 – типовий баланс на користь тренувального процесу. Девіз програми розвитку – “Rigtig, sjov håndbold” (“правильний, веселий гандбол”), що означає: діти мають отримувати задоволення від тренувань і ігор, а тренери – закладати правильні основи. У тренувальну програму юних данців включено багато різнопланових ігрових вправ, розвиток координації, техніки кидка, і обмеження на об’єм змагань дозволяють більше часу відвести навчанню. Данські спеціалісти прагнуть співвідношення близько 60% тренування : 40% змагання у цьому віці, щоби не перетренувати дітей у однобокому режимі і водночас дати достатньо ігрової практики.

Особливості підходу до розвитку: Данія – один зі світових лідерів гандболу, і це відображено у їхній юнацькій політиці. Головний пріоритет – масовість і довготривала залученість. Близько 50% датських підлітків 13–15 років займаються спортом регулярно, і гандбол – серед топових видів. Щоб не відлякати дітей раннім тиском, DHF впровадила кілька прогресивних рішень: скасування чемпіонату U15 (аби 15-річні “чемпіони” не перегоріли завчасно), поступовий перехід на однорічні вікові групи (для більш рівних умов, щоб молодші в категорії не випадали), та адаптація правил (менші майданчики і м’ячі у молодших, обов’язкова активна оборона тощо). Данські тренери славляться умінням створити невимушену, радісну атмосферу на тренуваннях, паралельно прищеплюючи високі стандарти техніки. До 15 років ідеологія така: “спершу навчися правильно – потім змагайся за медалі”. В результаті багато данських гандболістів не кидають спорт у підлітковому віці. Також у Данії активно практикується залучення молоді до дорослих команд: 15-річні таланти можуть отримувати ігровий час у юніорських командах U17 або навіть на рівні третьої ліги, але з обмеженням навантаження. Підсумовуючи, данський підхід – це гнучка система змагань, мінімум “високих ставок” у ранньому віці і максимальний акцент на індивідуальному розвитку гравців.

Швеція

Кількість матчів на рік: У Швеції молодіжний гандбол поділяється на “молодшу молодь” (yngre ungdom) 13–15 років і старшу 16–18. Для U13, U14, U15 організовані регулярні серії (ліги) на рівні регіональних асоціацій. Типова тривалість – осінньо-весняний сезон із 18 турами. Наприклад, у районі HF Öst (Стокгольмський округ) метою є провести подвійне коло з 18 ігрових турів для U13–U15. Це означає, що команда за сезон зіграє приблизно 16–20 матчів (в залежності від кількості команд та технічних перерв). Шведська федерація дозволяє варіювати формат залежно від числа заявок: можуть робити дві групи з плей-оф чи інші моделі, але загалом кількість офіційних ігор наближена до 18. Окрім ліги, клуби зазвичай беруть участь в Юнацькому чемпіонаті Швеції (USM), що стартує з відбіркових етапів у декілька раундів (починаючи з категорії U14). Таким чином, найсильніші U15 можуть додатково провести 3–5 матчів на етапах USM. Також для 15-річних існує SverigeCupen – турнір для відбірних команд ленів (областей), де грають здебільшого 15-річні спортсмени. Цей турнір теж додає ігрову практику найкращим, але на рівні збірних регіонів.

Співвідношення тренувань і змагань: У шведських клубах прийнято, що 13–15-річні відвідують 2–3 командні тренування щотижня, а наймотивованіші гравці можуть мати додаткові індивідуальні заняття (наприклад, зі школи спорту). Таким чином, на один матч припадає близько 3 тренувань, або співвідношення ~3:1. На рівні політики, Швеція проголосила ціль “так багато молоді, як можливо, так довго, як можливо в спорті”, тому тренувальний процес намагаються зробити різноманітним і веселим, щоб утримати підлітків. Змагання розглядаються як засіб мотивації та перевірки навичок. У підготовці юних гандболістів велика увага приділяється багатосторонньому розвитку: багато хто поєднує гандбол з іншими видами спорту. Це толерується клубами, тому що загальний консенсус – у молодшому віці краще недограти, ніж переграти. Шведські методичні рекомендації радять до 16 років дотримуватися пропорції близько 70% часу – тренування, 30% – змагальні заходи. У цифрах це реалізується саме 2–3 тренуваннями на тиждень проти 1 матчу.

Особливості підходу до розвитку: Шведський гандбол керується принципами довгострокового розвитку і рівності можливостей. Відомо, що у Швеції дуже пізно починають “відсів” талантів: аж до 16 років намагаються утримати максимум гравців у спорті. Одним з інструментів є гнучка система ліг – якщо у клубу 30 дітей в U15, вони просто заявлять 2 команди, замість того щоб відрахувати слабших. Рекомендована чисельність складу на команду – 11–14 гравців, щоб усі отримували ігровий час. Також у матчах молодших юнаків діє правило: кожен гравець повинен спробувати себе на різних позиціях (не можна весь час тримати одного хлопця лише на позиції лівого крайнього, наприклад). Ця норма не завжди жорстко контролюється, але тренери усвідомлюють її важливість і ротують ролі. Ще одна риса – відсутність жорсткої селекції за біологічним віком: Швеція, як і інші скандинави, бореться з “ефектом відносного віку”, тому створює можливості пізньодозріваючим гравцям. Наприклад, на фінальний турнір SverigeCupen (для областей) кожен лен повинен привезти рівно 2 команди: основну і “development”. Це змушує тренерів включати до складу не тільки очевидних лідерів, а й перспективних запасних. В результаті більше гравців отримують досвід високого рівня. Загалом, шведська модель характеризується демократичністю і пізньою спеціалізацією: змагання використовуються як ще один метод навчання. В юнацькому віці тренери намагаються не форсувати результат – хоча, звісно, змагання у лігах і USM досить напружені, але федерація підтримує філософію “розвиток понад перемоги”. Це підтверджується і тим, що багато шведських зірок у молодості не вигравали юнацьких чемпіонатів, але пройшли хорошу школу в рівневих лігах.

Норвегія

Кількість матчів на рік: У Норвегії змагання для 13–15-річних (J/G13, J/G14, J15 – роздільно хлопці/дівчата) організовані регіональними відділеннями федерації. Формат – двоколовий чемпіонат з можливим поділом на кілька рівнів. Команда зазвичай грає від 14 до 20 матчів за сезон. Регламент Region Sør, наприклад, передбачає що команди грають 8–10 матчів за півсезон, мінімум 14 за весь сезон. Кількість залежить від розміру підгруп: прагнуть робити 10–12 команд у лізі, але якщо команд менше, можуть організувати потрійне коло, щоб число матчів було достатнім. По завершенні регулярного сезону (квітень) у кожному регіоні проводяться фінальні тури: наприклад, регіональний плей-оф 1 травня серед провідних команд ліги J/G13–J/G15. Це додає 1–3 матчі найкращим командам (півфінал, фінал). На національному рівні офіційних турнірів до 15 років немає – найпершим є загальнонаціональна Bringserien U16, куди 15-річні можуть кваліфікуватися (це ліга для 16-річних з турами по країні). Таким чином, для більшості норвезьких гандболістів 13–15 років кількість змагальних ігор на рік складає ~15–18 офіційних (ліга + фінал). Багато команд також їздять на турніри (Oslo Cup, Stavanger Cup тощо), але це поза офіційним календарем.

Співвідношення тренувань і змагань: Норвегія відома акцентом на загальний розвиток. У віці 13–15 років більшість гандболістів тренуються 2–3 рази на тиждень у клубі. Часто вони також відвідують різні спортивні секції (лижний спорт, футбол тощо) – це заохочується для всебічного розвитку. Таким чином, відносно гандболу виходить приблизно 3:1 в користь тренувань (якщо не рахувати заняття з інших видів). В 15 років дехто вступає до спортивних класів у школах, де мають додаткові ранкові тренування з гандболу. Але це стосується перспективних гравців; загалом співвідношення “тренування:гра” схоже на сусідні країни. Норвезька федерація розробила “Masterplan” підготовки: тренери від U12 і старше дотримуються єдиних рекомендацій щодо розвитку техніки і фізики. Цей план передбачає поступове збільшення тренувального навантаження з віком. До 15 років наголос – на базових навичках, витривалості, командній грі. Змагання розглядаються як можливість “відшліфувати” вміння, отримані на тренуваннях, а не самоціль. Тому й матчів відносно небагато. Девіз Норвегії: “спочатку виховати людину і гравця – потім чемпіона”. У підлітковому віці це проявляється у балансі: 70% часу – тренування, 30% – ігри, приблизно.

Особливості підходу до розвитку: Норвегія переживає бум гандболу – їхні жіночі та чоловічі збірні серед лідерів світу. Секрет в системі: у країні існує єдиний підхід від дитсадка до збірної. “Masterplan” Норвезької федерації детально описує, чого навчати гравців на кожному етапі. Тренери на місцях проходять навчання і підтримують філософію: масовість, активність, дисципліна, але без зайвого тиску. У молодіжних лігах Норвегії немає жорсткого відбору у елітні академії до 16 років – всі грають у місцевих клубах. Більш того, найкращі 15-річні, як правило, залишаються у своїх школах і командах, поєднуючи спорт з навчанням. Норвезька культура спорту пропагує “Idrettsglede” – радість від спорту. Тому у підлітковому віці дають можливість спробувати себе у різних ролях: часто воротарі грають у полі, а польові – стають воротарями на турнірах задля досвіду. Тренери зосереджуються на моральному і фізичному вихованні: командна робота, повага, здоровий режим – все це частина навчання через гандбол. Змагання використовуються, щоб привчити молодь до зосередженості і відповідальності, але якщо дитина пропускає матч через сімейні обставини або інший спорт – в Норвегії це нормально. Відома історія, як Нора Мерк (зірка збірної) в юності пропускала матчі через участь у лижних гонках. Такий мультиспортивний підхід толерується до певного віку. Щодо підготовки еліти, то у 15 років найкращих починають запрошувати на регіональні збори Talentsamling. Але їх не відбирають назавжди – списки постійно змінюються, аби дати шанс пізнім талантам. Підсумовуючи, норвезький підхід – це гармонійне поєднання спорту і виховання, з відносно помірними змагальними навантаженнями, але високою якістю тренувань. Така філософія вже принесла їм успіх: результат – сильні, вмотивовані гравці, які не перегорають у 15–16 років, а прогресують до дорослого рівня.

Порівняльна таблиця

Для наочності наведемо порівняння ключових параметрів змагальної діяльності юних гандболістів 13–15 років у розглянутих країнах:

Автор – Євген Петрушевський

Джерела: офіційні регламенти федерацій і методичні матеріали Франції, Німеччини, Данії, Швеції, Норвегії, а також аналітичні огляди і дослідження з підготовки юних гандболістів.